ПАМ'ЯТЬ, ЩО БОЛИТЬ КРІЗЬ ПОКОЛІННЯ
У нашій школі відзначили День пам’яті жертв Голодоморів — день, коли серце кожного українця стискається від болю і співчуття. Ми згадуємо мільйони людей, чиї життя були обірвані штучним голодом, і схиляємо голови перед їхньою стражденною долею.
У шкільних класах панувала особлива тиша — тиша пам’яті. Учні слухали розповіді про страшні роки Голодомору, переглядали свідчення очевидців, намагалися зрозуміти те, що важко осягнути навіть дорослому. Діти говорили про цінність життя, про важливість людяності та про те, як важливо пам’ятати, аби подібне ніколи не повторилося.
Молодші школярі власноруч виготовляли пам’ятні свічки — маленькі символи великої скорботи. Кожна свічечка стала знаком пам’яті про дітей, які не пережили ті страшні роки. Разом із учителями діти створювали малюнки, у яких передавали свої почуття: сум, співчуття, бажання миру та добра.
Учні переглянули повчальний мультфільм «Голодний Дух – День пам’яті жертв Голодомору», який допоміг у доступній і чутливій формі розповісти про те, що сталося в Україні у 1932–1933 роках.
О 16:00 наша шкільна родина об’єднається у всеукраїнській акції «Запали свічку». Маленьке полум’я в руках кожного учня стане великим світлом пам’яті, що долає темряву забуття.
Голодомор — це рана, яка не загоюється. Але це й наша сила: ми пам’ятаємо. Ми передаємо правду далі. Ми вчимо дітей співчуттю, добру та гідності.
Вічна пам’ять невинним. Світло їхніх душ — у наших серцях.
