A A A K K K
для людей з порушеннями зору
Комунальний заклад "Мартинівський ліцей" Степанецької сільської ради Черкаської області

Як говорити з дітьми про війну?

Дата: 23.03.2022 00:25
Кількість переглядів: 26

Як почати розмову про війну?

Почніть із запитання про те, наскільки ваша дитина обізнана із ситуацією. Не вважайте, що ви знаєте, що думає або відчуває ваша дитина. Запитайте, що вона відчуває щодо ситуації в Україні, і відреагуйте на її тривогу. Запам’ятайте: її почуття можуть бути не такими, як ви думаєте.

Якщо в дитини багато запитань або ситуація змінюється, заплануйте кілька розмов. Якщо ви будете знову піднімати тему залежно від зміни ситуації, то ваша дитина зрозуміє, що ви відкриті для розмови про важкі ситуації.

Як можуть реагувати діти?

Те, як діти переживають травматичні події та як у них виражається затяжний стрес, здебільшого залежить від віку та розвитку.

  • Діти дошкільного та молодшого шкільного віку, які переживають травматичні події, можуть відчувати безпорадність та невизначеність щодо постійної небезпеки. Їм може бути складно пояснити, що їх турбує, або описати свої емоції.
  • У дітей шкільного віку травматичний досвід може викликати почуття постійної тривоги за власну безпеку та безпеку інших. Часто вони відчувають провину або сором за те, що вони зробили або не зробили під час травматичної події. Діти шкільного віку можуть постійно розповідати про неї або описувати своє відчуття страху чи суму.
  • Підлітки, які пережили травматичну подію, добре усвідомлюють власну емоційну реакцію на неї. Відчуття страху, вразливості та побоювань щодо того, що підлітка вважатимуть «ненормальним» або інакшим, можуть призвести до його відсторонення від близьких та друзів. Підлітки часто відчувають сором і провину щодо травматичної події і навіть можуть мріяти про відплату.

Як допомогти дітям упоратися з нервовою напругою?

  • Батьки підлітків, які пережили травматичну подію, можуть запропонувати їм обговорити подію і почуття, які вона викликає, а також можливі шляхи запобігання такій події. Батьки можуть обговорити можливе напруження у стосунках між членами родини та ровесниками і підтримати дитину в подоланні цих проблем. Дуже важливо допомогти підліткам усвідомити, що істерична поведінка ? це спроба озвучити свою злість щодо травматичної події. Також важливо обговорити думки про помсту після акту насильства, вказати на реальні наслідки таких дій і допомогти у формуванні конструктивних альтернативних дій, що знижують почуття безпорадності, яке може з’явитися в підлітків.
  • Маленькій дитині батьки можуть надати безцінну підтримку, заспокоївши її і надавши можливість погратися або помалювати. Батьки можуть запевнити дитину, що травматична подія вже минула і вона в безпеці. Батькам, близьким та вчителям рекомендується допомогти дитині словесно виразити свої почуття, щоб вона не відчувала себе сам-на-сам зі своїми емоціями.
  • Діти старшого віку також потребують підтримки у вираженні страху та суму в сімейному колі. Дитину такого віку необхідно заохочувати до обговорення її тривог із членами сім’ї. Важливо визнавати те, що їхні почуття є цілком нормальними, і корегувати відхилення, спричинені травматичними подіями, які вони виражають.

Не бійтеся говорити з дітьми про війну і допомагати їм упоратися з нервовою напругою!

Джерело: НПА  Національна психологічна асоціація України


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень